Під вербою, що над ставком
Де схилилось віття над водою,
Стояв там хлопець чорнобровий
З дівчиною молодою.
Сміялася дівчинонька, як пташка щебетала,
Та не знала, що на неї вже зрада чекала.
Бо була душею чиста , як ясна година
І не вміла прикидатись молода дівчина.
Та не радій дівчинонька не плекай надію.
Бо з іншою іде милий до шлюбу в неділю.
Задурив він тобі голову затуманив очі
І будеш тепер плакати і вдень, і вночі.
Але добре що раніше ти дізналася правду
Про все те, що кажуть люди, про його зраду.
Та коли побачиш його ,не подавай виду,
Що серденько твоє плаче за його обіду.
Прийде час він зрозуміє, що вчинив нечесно,
Що засмутив твоє серце і споганив весну.
Та ти не журися, в житті так буває,
Що багато дівчат плаче тоді ,як соловей співає.
3.07.2022
П д вербою що над ставком
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2022
Свидетельство о публикации №122070402701
Свидетельство о публикации №122070402701
Рецензии