Вчасно... Перевод - Риммы Батищевой

     В селитві із усіх закутин
     Дощем витискується спека...
     Виструнчується, як смерека,
     Народжувана мисль із скрути...

     Вона - і гостра, і глибока,
     А у рядках - бліда подоба...
     Але пишу...Наступна спроба -
     Що чує серце...Бачить око...

     Слід на папері залишати -
     Не кожен слід змітає вітер...
     Мені він знову сльози витер...-
     Я - доспособна прикрашати

     Віршами будні...Вчень новітніх
     Мені шукать нема потреби -
     Достатньо Сонця в синім Небі,
     Законом ставленим Всесвітнім...

    Приховано, а чи відверто,
    Молюсь, аби лиш вчасно вмерти...

                Перевод - Риммы Батищевой

В моём дворе из каждой щели
Зной гонит ливень-непогода.
Мысль, порождённая невзгодой…
Восходит, словно ствол у ели.

И колет дума так глубОко!
А в строчках жалкое подобье…
Но я пишу, приходит проба –
То слышит сердце… Видит око…

След остаётся на бумаге –
Не каждый след уносит ветер,
Он мне стирает слёзы эти,
И я пишу в былой отваге.

Стихами украшаю будни.
И новых знаний мне не надо –
Довольно Солнца мне отрады,
Закона от Всевышней Сути,

Сокрытого! Молюсь ли чинно?
Прийти мне в срок бы до кончины…