що ж то д ться, що ж то ко ться

Так все в середині горить, неможливо тримати, аж палає,
Хочеться вже не говорити, лиш,  кричати, але треба промовчати,
Рука в руці ти міцніше її тримай,  стискай, мозок мій бажає…..
Реальність,  ми далеко, і здійснити то, мрія, але кортить то зреалізувати,
Обійми, годі ліпшого вже й уявляти, тільки відео по вайбері,
Ті квадратики голосом твоїм будуть промовляти, мене усміхати,
На тому вже і той час цьому вже кордоні, на цій межі….
Нам миру не вистачає, спокою, та й одне одного обійняти…
І на вушко вже сказати, як сумували як кохаємо, і далі…
І разом в полі, під голубим небом, ті колоски золотистої пшениці жати….


Але так багато, так мало що сказати, ще гірше про то написати….
Три крапки … нашим подвір’ям як колись гуляти…
Тим, кого вже разом з нами немає, рукою помахати….
Але лиш частково залишились,  є ті стіни, є ті хати…..
І лиш в спогадах та фото будемо їх тримати, пам’ятати,
Бо поки ми єдині,  нас нікому вже не подолати!!!
І завжди буде куди повертатись і кого і що кохати!
З попелу , з руїн повстане, буде Батьківщина нас спонукати!


Слава Україні, Слава нації!!!