За чёрно-синею горою. Перевод

ЗА ЧОРНО-СИНЬОЮ ГОРОЮ
Лiна Василівна Костенко [1930]

За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.

Зеленим пензликом тополі – кривенькі кігтики в крові.
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.

Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил –
Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,
Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.
Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.

Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг?
Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.



ЗА ЧЁРНО-СИНЕЮ ГОРОЮ
Перевод стихотворения Лины Костенко

За чёрно-синею горою, на склоне радостного дня
Рисует небосвод багровый какой-то резвый чертеня.

А тополя зелёной краской — кривые коготки в крови.
Пасутся кони без опаски среди темнеющей травы.

Долина с чашею тумана, а дальше небосклон покат —
И всё курганы да курганы могил, не вспаханных пока.

Что ж ты, на коршуна похожий, и ветер в голове царит,
Рисуешь всё одно и то же — закат пурпуровый в крови?!

Виски побелены' годами, а всё о воле не слыхать.
Коней пораспрягали парни да улеглись все отдыхать.

Уж так ли сладко спится? Странно, что ни один не встал из них.
Пасутся кони под курганом и ждут наездников своих.

                26 июня 2022 года