А по Москве не скажешь, что война
Мне бывшая напишет, беспокоясь.
Прошутто и французского вина –
Поменьше, подороже. И пивко – есть.
Июньский снег из пуха и семян.
И плавятся пломбиры в душном ГУМе.
И – думы о раздоре меж славян,
Но чаще – о раздолье и разгуле.
Ошмётки дурно скроенных стихов,
Фугасно разрывающихся в ленте.
Ещё зимой разбились, как стекло,
Мечты о страдном и кипучем лете.
И там, где прежде пашня и покос;
Где урожайностью строки был занят,
Так хочется реальность под откос
Пустить и до победы партизанить!
Эмоция любви, весь твой заряд
Давно растрачен на любовь и вирши!
И в день солнцестояния заря
Кровавей кажется, а небо – выше…
***
А по Москві не скажеш, що війна.
Мені колишня напише, турбуючись.
Прошутто і французького вина
Поменше, дорожче. І пивко – є.
Червневий сніг з пуху та насіння.
І плавляться пломбіри в задушливому ГУМі.
І – думи про розбрат між слов'ян,
Але частіше – про роздолля та розгул.
Ошметки погано скроєних віршів,
Фугасно розриваються у стрічці.
Ще взимку розбилися, як скло,
Мрії про тяжке і кипуче літо.
І там, де колись рілля та косовиця;
Де врожайністю рядка був зайнятий,
Так хочеться реальність під укос
Пустити і до перемоги партизанити!
Емоція кохання, весь твій заряд
Давно витрачено на любов і вірші!
І в день сонцестояння зоря
Кривавій здається, а небо – вище…
Свидетельство о публикации №122062504738