У вікнах побитих, на склі у вітринах,
Бачу я полум'я почуттів твоїх зшитих,
Серед ночі я марю на обличчя твоє,
Моє серце ще трошки застигне та вмре,
Безкінечно мій потяг по циклу страждань,
Кидається, котиться, не знайдеться грань,
Смерті й кохання у великому місті,
Де загублені двоє, де схопив я за кисті,
Розтанула, щезла, обпекла мої руки,
Прекрасна примара, тепер біль від розлуки,
Приходить під вечір – силует на стіні,
Диру пропалює жарючим поглядом в мені,
Я дивлюся на неї, та сльози на очах,
Жалюгідності призма, сковує страх,
Що не з тобою я, один лиш момент,
Та тобі ні до чого, твою душу цемент,
Захоронив, заглушив останню під собою,
На дно надію зарив, щоб бути зі мною.
Обличчя
© Copyright: Макс Сердюк, 2022
Свидетельство о публикации №122062503522
Свидетельство о публикации №122062503522
Рецензии