Мить, довжиною в ранок...
https://youtu.be/AiU5oeI4LFs
Ніч пройшла…
Та вже світає…
І зірки ось догорять…
Небо плащ нічний знімає,
півпрозорий по краях…
Сонцю - коси розплітає
на краю землі зоря...
Під туманом білим вкрилась
тихо плинуча ріка…
У дрімоті нам з’явилась
ніч гріховна і п’янка ...
Розлилася в луках млосність...
Соловей ллє в душу гріх…
Біла, наче сніг, дівочість
тане на грудях моїх...
Знаючи, що ти згадала,
зачаровано мовчить
на тремтячих віях спалах
щастя ще на цілу мить…
Скоро, скоро сонце встане…
Мить луною лишить зов…
Поки ж - хор пташиний гряне
нам кантату про Любов.
І у млості відгукнеться
їй натята тятива...
І мить вибухом мінеться !
Та залишаться слова...
Свидетельство о публикации №122062403136