Кара

В стародавні часи на війнах після переможної битви над загарбником одного з жорстоких ворогів навмисно не страчували, а відпускали додому, щоб іншим розповів про те, що чекатиме кожного чужинця на цій землі.



Кара

Гидкий чужинцю, найманцю лихий!
Як твій похід? Зібрався ти далече?
Горять підбитих танків потрохи.
Тобі тепер одна дорога – втеча!

Вогнем тут нагодують, смерть наллють.
Тобі хазяйнувати ж бо недовго.
Не встиг поцарювати - вже женуть
Аж до Смоленська смаленого вовка.

Біжи, звірюко, й дітям розкажи,
Як в степ наш заблукав, було, солдатом,
А потім геть тікав аж до межі
Вже не солдатом - вбивцею проклятим.

Біжи мерщій, галасвіта біжи!
В Сірка зайняв ти очі, то ж віч за віч.
Перетинай пекельні рубежі.
Серед людей завжди ти будеш зайвий.

Біжи, бо відцурався від ікон,
В краї ганьби свої націлюй ступні,
Був чоловіком - став гвалтівником.
Прийшов "звільняти" - став крадій підступний.

Ось поруч твій подільник. Голова
Без тулова, спаплюжені останки.
І все, що у сусіда він урвав –
Два метри вздовж - чорнозему ділянка.

Не озирайся. Чмо – твій позивний.
Пильнує сонце вдень, полює місяць
Вночі на тебе, у тюрмі земній
Безпечного не знайдеш більше місця.

Бо куля остаточно дожене.
Бо месники за кров не втратять люті.
Біжи і знай, що помста не мине.
Що прокляли тебе і Бог, і люди.