До Сущого... Пер. Риммы Батищевой

       "Любов? - на мить чоловік замислився...
        Це, як смерть...Розумієте?
        Людина неначе втрачає, віддає себе...
        Вона начебто гине, та не вмирає.
        Вона перевтілюється для нового Життя. 
        Любов - це досвід смерті та воскресіння".
                Анхель де Куатьє

     Як скалки кришталю, маленькі зірочки
     На потемнілім Неба оксамиті...
     Червневим дощиком дерева перемиті,
     Висушують зелені сорочки...

     І так кортить під цим нічним шатром
     Лягти спочити в зарості шовкові
     Трави і квітів! Слів немає в мові,
     Щоб передати ніжність ту пером -

     До Сущого! У трепеті священнім
     Я піднімаю руки до лиця
     І знову славлю музику Творця,
     Почуту навіть в клопоті щоденнім!

                Перевод - Риммы Батищевой


«Любовь? – на миг человек задумался…
То, как смерть… Понимаете?
Человек как будто себя отдаёт, теряет…
Он будто бы гибнет, но не умирает.
Он перевоплощается для новой Жизни.
Любовь – это опыт смерти и воскрешения»
Анхель де Куатьє

Малютки-звёздочки, как сколки хрусталя,
На потемневшем небе бархатистом…
Июньский дождь деревья вымыл чисто.
И веточки листками шевелят…

Так хочется под тем ночным шатром
Лечь надышаться в шёлковые травы.
Мне слов не подобрать в прекрасной яви,
чтоб нежность эту выразить пером –

Для истины. И в трепете душевном
Касаюсь я горящего лица.
И снова славлю музыку Творца,
Что слышу даже в буднях ежедневных!