не видко краю, спокою,
і бід жостоке жало
проникає в душі,
схилилась мати,
сина вічність жде,
а він, чи прийде,
чи поляже стятий.
підступність шляху
на кривавість днів
веде безбожно,
рве, як струни, жили,
відкіль взялася сила
йти в світи,
щоб боронити волю
бачить чисте рідне небо
08.50
10.06.2022
не видко
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122061204223
Свидетельство о публикации №122061204223
Рецензии