Класики

Граю в класики з долею,
Невидимі кластери,
Що вкрити паролями,
Суттєві, мов пагорби.

Їхні ритми нескорені,
Дощі нерозгадані,
Все здаються знайомими
І такими принадними.

Граю з долею в класики
І, ламаючи правила,
Я злітаю над пасікою
І стаю знов незламною.


Рецензии