Класики
Невидимі кластери,
Що вкрити паролями,
Суттєві, мов пагорби.
Їхні ритми нескорені,
Дощі нерозгадані,
Все здаються знайомими
І такими принадними.
Граю з долею в класики
І, ламаючи правила,
Я злітаю над пасікою
І стаю знов незламною.
Свидетельство о публикации №122061105845