Плаче , тужить дівчинонька,
Що робить не знає.
Вона свого миленького
До зорі чекає.
Щось не іде її милий,
Невже розлюбив.
А чи може знайшов кращу
А їй серденько розбив.
Виглядала, дожидала
Та й пішла до хати.
Мати питає - чому сумна ,
Не знає , що й казати.
Але мати також була
Колись молодою.
Все старалась до криниці
Ходить за водою.
Бо повз тую криниченьку
Стежкою прямою
Щовечора ходив також
Хлопець за водою.
6.06.2022
Плаче, тужить д вчинонька
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2022
Свидетельство о публикации №122061102950
Свидетельство о публикации №122061102950
Рецензии