Що ж ти вербо схилилася над водою
Невже ти так сумуєш за мною.
Не журися, як тільки розільється вода
До тебе прийде дівчина молода.
І ти будеш її віттям прикривати
Коли прийде милий її чарувати.
Таємницю збережеш бо ти , як і мати,
Про цю таємницю будеш з вітром знати.
Вітер гіллям їм голови прикриє
А ти його розкриєш як вітрила.
Щоб ніхто не зміг і здогадатись
Хто під гіллям може там ховатись.
А як засвітить місяць ясний і зорі
І стане темно, темно так надворі
Значить прийшов час іти до хати.
І ти знову будеш саменька стояти.
Та дні швидко дуже пролітають.
А закохані тільки вечора й чекають.
І вони знають, що ти їх також ждеш.
І їх таємницю завжди збережеш.
5.06.2022
Що ж ти вербо схилилася
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2022
Свидетельство о публикации №122061102876
Свидетельство о публикации №122061102876
Рецензии