Я тепер не вмикаю світильник
І боюсь підійти до вікна.
Я давно не заводжу будильник.
Замість нього - сирена луна.
Ти не плач, ходячи по завалах.
Перемоги так не розгледиш.
Поки інші сидять по підвалах,
Ти у серці моєму сидиш.
Не тривожся, що мрії потонуть.
А любов розлетиться, як скло.
Серце може під сонцем схолонуть,
А в мороз відчувати тепло.
Після цього багряного неба,
Після тої сумної весни
Я не вмію любити, як треба.
Ти навчиш мене після війни?..
Я тепер не вмикаю св тильник
© Copyright: Алина Йовса, 2022
Свидетельство о публикации №122061004492
Свидетельство о публикации №122061004492
Рецензии