Я не вірю в кохання, його не існує.
Це правда свята, хоч її не почують.
Я не вірю в любов, хай не згодні зі мною,
А жарти подібні її до безодні.
Цю пам’ять з найвищих я викину веж!
Змирився з самотністю, з долею теж.
Була ти, як янгол, – авжеж, твоє право,
А зараз – лиш серце отрутою краєш!
Вдалося убити в собі почуття;
Не буду ніколи закоханий в тян.
Навіщо ж тоді зберігаю я фетиш
На шиї – не гріють холодні ж куплети.
Хай зі мною не згодні – не вірю в любов,
Я б армію мертвих повів за собою!
І ніби від мене шматок відірвали,
Заповнити чим його, досі не знаю.
І навіть якщо я колись покохаю,
Холоднеє серце не знатиме жалю.
Чим заповнити серце, я досі не бачу,
Прощавай же кохання – тебе не пробачу!
травень 2022
345. Я не вiрю в кохання
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2022
Свидетельство о публикации №122060805328
Свидетельство о публикации №122060805328
Рецензии