Мiй рiдний Жидачiв

Закрий менi очi,
щоб я свiт не бачив,
закрий менi вуха,
щоб я нiчого не чув,
я iду додому,
в свiй рiдний Жидачiв,
я вже стiльки рокiв
у ньому не був,

    Стоiть на горi,
    мене чекае i плаче
    мое рiдне мiсто,
    мiй рiдний Жидачiв,
    горят лiхтарi
    i вже на горизонтi
    маячить
    мое рiдне мiсто,
    мiй рiдний Жидачiв,

Сосна одинока
i рiчка глибока,
цвiтучi каштани
навеснi,
стоiть рiдна школа,
а в нiй Василь,
Петро i Микола
iз выпускного фото
усмiхаються менi,

    I вже стiльки рокiв
    тебе я не бачив,
    мое рiдне мiсто,
    мiй рiдний Жидачiв,
    лишилось сто крокiв
    i я тебе знову побачу,
    мое рiдне мiсто,
    мiй рiдний Жидачiв,

Давно вже це було
i як вiтром все здуло,
та пам'ять лишилась
про мiсто, де мое
дитинство прошло,
вже рiдних немае
i багато вже хто
мене не впiзнае,
але я лиш добро
пам'ятаю i зовсiм
забув про зло,

    У кожного в нас
    в життi своi задачi
    i котиться кудись
    наше життя наче мячик,
    i на всi проблеми
    я дивлюся зряче
    i знову я бачу
    свое рiдне мiсто,
    свiй рiдний Жидачiв,

I я пам'ятаю,
як бiгав по парку
i в теплому мiсяцi
квiтнi я в лiсi
зривав фiалки,
а часом осiннiм
збирав я насiння
i кожного ранку
я слухав, як
спiвали пiвнi,

    I все це нiколи
    неможливо забути,
    а що твориться зараз,
    я не хочу нi знати,
    нi чути,
    я так тебе люблю,
    скучаю по тобi
    i плачу,
    мое рiдне мiсто,
    мiй рiдний Жидачiв!

    I навiть якщо я
    вже нiколи тебе
    не побачу,
    ти в серцi моему
    залишишся назавжди,
    мое рiдне мiсто,
    мiй рiдний Жидачiв!