Жизни ты моей повесть

Детство ты моё,
небо ты моё,
Розовым тебя помню.
О, рассвет родной,
солнцем  окрещён,
Светом Жизнь мою – полни.

В сказочной дали
ты сверкни лучом,
К жизни позови вечной;
С тех святых времён
молви о былом,
Зазвучи во мне песней.

Громом отзовись
и стряхни слезу
С деревов моих вёсен,
Ветром приласкай,
 словно наяву,
На висках мою проседь.

Солнечным лучом
обогрей меня,
Загляни в мою Душу;
Я ли не твой друг,
 радость охраняй –
Лишь тебя готов слушать.

Без тебя не жить,
небо во Христе,
Хмуришься сейчас или –
Улыбнёшься мне
в капле на листе
Нежных и земных лилий.

Детство ты моё,
Небо ты моё –
вы Души моей – совесть.
О, рассвет родной,
солнцем  окрещён,
 Жизни ты моей – повесть.

23.10.1998г.


Ти мого життя – повість

Там, з  дитячих літ,
небо, Ти мій світ,
Радісним мені – в пам'ять.
Світанкова рань,
променів пора,
Що любов-життя – знаю...

Де казкова даль –
покажи Грааль,
У життя поклич вічне;
З тих святих часів
в первісній красі,
Зазвучи в мені, пісне.

Заспокой грозу
і струси сльозу,
Із дерев моїх весен;
Вітром приголуб,
мов би наяву,
Мудрість сивих днів, бесід...

Сонячний цей день,
обігрій мене,
Зазирни в мою Душу,
Я чи не твій друг,
радості дай пруг –
Говорити вдвох мушу...

Бути в цім житті,
небо у Христі,
Лиш з Тобою у вірі –
Посміхнись мені
в краплі на листі
Ніжних і земних лілій.

Там, з  дитячих літ,
небо, Ти мій світ
І в душі моїй – совість.
Світанкова рань,
променів пора,
Ти мого життя – повість...
23.10.1998 р.