Олександр Богун. Билий висон

Білий вісон. Олександр Богун
Белый виссон. Александр Богун
Перевод с украинского

Так важко учням мить цю осягнути,
Чому Ісус Їх знову залишає?
Невже не міг Він з ними далі бути?
Бо хто ще в світі серце потішає?!
 
Христос здобув над пеклом перемогу,
Народу дав надію,серед бід та лих!
Чому ж Він далі у складну дорогу
Лишає рідних учнів на шляху самих?
 
Немає сил ще в них,тремтять від страху ноги,
Бракує мужності відправитись в краї-
До тих людей в яких лиш мертві боги,
Щей вбити можуть за Христа й свої
 
І ось слова останні та прощання,
Ісус став підійматись до Отця,
Пообіцявши,попри всі страждання,
Що буде поряд,завжди до кінця
 
Повіривши в святі слова Месії 
В Єрусалим всі учні повернулись,
Чекали,в роздумах про ті усі події,
Які в Ізраїлі в останній час відбулись
 
Та ось зійшов Святий Дух Утішитель!
І учні з силою Небесного Царя,
Звіщали світу що Ісус Спаситель!
З тих днів і Церква,світить мов зоря!
 
Вона із радістю свого Царя чекає 
І на банкет готуючи вісон,
Від бруду одяг білосніжний очищає,
Бо непомітно так втрачається кордон...
 
Кордон,що розділяє,темряву від світла,
Народ святий від слуг бридкого зла!
Невже,душа,ти зовсім геть осліпла!
Навіщо ти кордон цей  перейшла?
 
Хіба приємно тобі порпатись в багнюці?
Навіщо так ти занехаїла вбрання?
З гріхом в єднанні,а з Христом в розлуці,
Шукаєш в темряві стежинку навмання
 
А я так хочу назад повернутись до дому
Та де ця дорога хто б мені показав?
Як в очі дивитимусь Богу святому
І щоб я при зустрічі Ісусу сказав?
 
Я б рани Христа омивав би сльозами,
Обнявши,як батька,на грудях приліг...
Та знаю не вартий я навіть губами
Торкатись слідів від Ісусових ніг
 
А Бог все чекає на мене з любов'ю!
Не раз чув я стукіт і голос Той ніжний-
"Синочку Я  вмер там стікаючи кров'ю,
Щоб ти зодягнувся в вісон білосніжний!"


   Белый виссон

Так тяжело ученикам постигнуть этот миг,
Почему снова Иисус их оставляет?
И почему не мог и дальше с ними быть?
Ведь только Он, так сердце понимает!

Христос над адом одержал победу,
Надежду людям дал среди скорбей земных.
Так почему пред трудною  дорогой этой,
Он оставляет учеников Своих одних?

Нет сил ещё у них, дрожат от страха ноги,
Лишая мужества отправиться в места,
К тем людям, у которых мёртвы боги,
Да и убить ещё ведь могут за Христа.

И вот последние слова прощанья,
Иисус стал уходить в обители Отца,
Пообещав, что среди всех страданий,
Он будет рядом с ними до конца.

Поверивши святым словам Мессии,
Ученики в Иерусалим вновь возвратились,
И ждали там, и размышляли о событиях,
Которые недавно здесь в Израиле случились.

И вот сошёл Святой Дух Утешитель.
Ученики, облекшись силою Небесного Отца,
Благовестили миру, что Иисус - Спаситель,
С тех пор и Церковь засияла как Звезда!

Она приход Царя всем сердцем ожидает,
И к встрече радостной готовит свой виссон!
Одежды белые от пятен очищает, 
Что появляются, когда стирается кордон.

Кордон - рубеж, что отделяет тьму от света,
Народ святой от слуг неверия и зла,
Зачем же ты, душа, так поступаешь слепо?
И для чего кордон ты этот перешла?

Разве к лицу тебе в грязи копанье?
И для чего испачкала наряд?
С грехом в единстве, а с Христом в разладе,
Во тьме тропинку ищешь наугад.

О, как  бы вернуться к дому родному!
Да кто бы дорогу мне указал?
И как посмотреть в очи Богу Святому?
И чтобы при встрече Ему я сказал?

Я раны Христа омыл бы слезами,
Обнял как Отца, к груди бы прилёг,
Да ведаю, недостоин даже губами
Касаться следов Иисусовых ног.

А Бог меня ожидает с любовью!
Не раз слышал стук я, и голос тот нежный,
"Мой Сын, Я умер там, истекаючи кровью,
Чтоб ты мог одеться в виссон белоснежный!"