Де спiвчуття?

Скажіть , чи можна осторонь лишатись ,
Коли страждає твій близький і рідний 
Коли  летять у бік його снаряди ,
Хіба мовчати просто - буде гідним ?

Коли розлука сім’ї розриває ,
І змушує домівки покидати…
Як око ваше це спостерігає?
Зі мною вам не хочеться ридати ?

Як ви - не знаю! Я ж не уявляю ,
Щоб хтось страждав , а я була байдужа!
Скажіть, можливо десь не пам’ятаю
Пекельний жах, де вам боліло  дуже ?

Скажіть, можливо ворог дуже грізний ?
І страшно вам, що біль  цей вас торкнеться ? …
Не боїтесь , що може бути  пізно ,
Й без співчуття чиєсь схолоне серце !?

Повірте, грандіозного  не треба ,
Лиш кілька  слів , що здатні гріти  душу !
Молитвою схиліть до мене  небо, 
Я ж в пеклі цім  щоденно жити мушу !

В жахітті  болю, горя і страждання ,
Дивитись , як від ран вмирають діти !
Як мати рве волосся у риданнях  !
Хіба в цю мить вам може не боліти ?

Я в це не вірю! Й думати не хочу
Щоб вам байдужі рани мого серця !
Що в спокої проходять  ваші ночі,
Тоді , коли душа у мене рветься !

Я вас не звинувачую , повірте !
Є ворог!  Той, котрий за все заплатить !
По  бік його не стійте! Хай повіє
Від вас теплом! Достатньо  вже  мовчати!

Коли моя країна гине в муках,
Знекровлені міста стоять в руїнах ,
Так хочеться, щоб простягнув хтось руку,
Або хоч  поряд прихилив коліна .

…Але , як душу маєте ятрити,
Вину чужу на інших покладати ,
То я прошу: не треба говорити …
Тоді за краще буде -  помовчати …

Можливо,  хочу я від вас  багато ?
Й ви змушені мене розчарувати ? …
Нехай … Я ж буду Господа благати ,
Щоб сам навчив , як в горі співчувати …

~ДЛВ~