I шум людськiй, i велемудрi книги

Максим Рыльский.

И шум людской, и мудрость всякой книги,
И пьяных струн мятежно-рьяный пыл,
Богатство, славу,- бытия вериги-
Я всё забыл, забросил и спалил.

Из под ярма ласкающей любови,
Я вырвался, как раб из всех оков,-
Не сжалось сердце в ледяном покрове,
И я не стал так холодно-суров.

Я лишь отдал поклоном низким Доле,-
Утехи юные- забросил за порог,
За день один в широком чистом поле,

Но взял себе, как затвердил урок-
Весёлый смех, безмерность счастья воли,
И рог охотника-заливистый мой рог !
***

"Я  помчусь  по  дикой  степи, 
И  надменно  сброшу  я 
Образованности  цепи 
И  вериги  бытия"...

 М.Лермонтов.
*
І  шум  людський,  і  велемудрі  книги, 
І  п’яних  струн  бентежно-милий  спів, 
І  славу,  й  злото  —  битія  вериги  — 
Я  все  забув,  все  занедбав,  спалив. 

І  з-під  кохання  ніжної  кормиги 
Я  вирвався,  як  раб  із  кайданів,  — 
Та  серце  холодом  страшної  криги 
Я,  друже  мій,  ще  зовсім  не  покрив. 

Я  лиш  оддав  з  низьким  поклоном  Долі 
Всю  суєту  дитячих  цих  утіх 
За  день  один  в  широкім  чистім  полі! 

Я  взяв  собі  у  Неї  замість  їх 
Веселий  сміх,  безмежне  щастя  волі 
І  ріг  —  мисливський  переливний  ріг! 

1911-1918.