На тлі болючо-рідної землі,
Яку завжди відчужують від нас,
Горять такі незграбні ліхтарі,
Лунають дзвони сумно раз у раз.
На тлі розбитих та пустих сердець,
Які вогнем осипані та злом,
Побачать супостати свій кінець,
Та не одразу. Хижим ремеслом
Грабунку вони честь свою зітруть,
А ми пройдемо крізь усі мости,
Повернемо собі небесну суть,
Та істину живої берести.
Бо сила технологій має сенс,
Коли у небі - наші острови,
Коли ідуть нестримно нанівець
Думки непропорційні з голови,
Коли в серцях лунають в унісон
І молитви, і формули буття,
І янголи, що бережуть наш сон,
Не мають сумнівів та каяття.
На тлi
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122060406471
Свидетельство о публикации №122060406471
Рецензии