Так древняя мудрость

верлибр

Безграничная степь
Да под шатром небес
Здесь ветром дышит
И толкает в грудь
Так родная и живая
Целебная дорогая
Она обнимает нас
И отдается людям
Так засевайте
Жните зерно в хлеба
Я дам вам все
Живите и размножайтесь
Но в любви
Как учил Господь
Ибо если змея вползет
Жадности и зла
Между вами
Добра не ждите
Хоть даже брат
И брат
Причины для раздора
Каждый раз найдутся
Не сейте зло
Прошу в последнее вас
Ибо прорастет страшное
И вся красота моя
Почернеет в противоположность

Ограничения во времени нет

Так давня мудрість
верлібр

Безмежний степ
Та й під шатром небес
І вітром дихає
Й штовхає в груди
Так рідний і живий
Цілющий дорогий
Він обіймає нас
І віддається людям
Тож засівайте
Жніть зерно в хліба
Я дам вам все
Живіть і розмножайтесь
Але в любові
Як учив Господь
Бо як змія вповзе
Жадоби й зла
Між вами
Добра не ждіть
Хоч навіть брат
І брат
Причина для розбрату
Щораз знайдеться
Не сійте зло
Прошу в останнє вас
Бо проросте страшне
І  вся краса моя
Зчорніє в протилежність

Обмеження в часі не має