А душа не вмира. Як в кінцевій перцепції Б-га,
в ній немає чому помирати. Традицій життя
не знайти у світах, де бажання - це просто облога
не потрібного більше нікому земного буття…
Щось подібне до зір, мовби дзеркало мрій на світанку,
поглинає все світло, яким огортаємось ми,
піднімаючи чорної кави пусту філіжанку,
щоб у сон не пірнути, крокуючи вгору з пітьми.
Із нав’язливих слів заплітаються тексти і рими
для контактів з надією. Стиглі поверхні часу
постають як відверта спокуса доріг перед тими,
хто давно запозичив потворності вічну красу.
Із молитви, нарешті, складеться звичайна еклога,
а на білім камінні хтось витеше тіла ім’я,
бо душа не вмира. Як в кінцевій перцепції Б-га,
в ній немає чому помирати, допоки є я…
Безсмертя смертного
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122060303810
Свидетельство о публикации №122060303810
Рецензии