Ой ти, ненько Украiна,
Рiдна моя мати!
Ти згубила свою долю,
Де тепер шукати?
Що за роки самостiйнi
Ти собi придбала?
Притулилася до НАТО,
Зрадницею стала.
Що ж ти робиш, ненько моя?
Мрiя, як хiмера.
Хто тепер твоi героi?
Орлик та Бандера?
Зовсiм ти тепер не гiдна,
Не рiзноманiтна.
А лише червоно-чорна,
Та жовто-блакiтна.
Захопили тебе злиднi,
Cтали катувати.
Заманули, пов,язали,
Кинули за грати.
Все святе ти позабула,
Зникла за стiною.
Перекреслила минуле,
Та пiшла вiйною.
Ти вбивала без провини,
Бо була безбожна.
Вже не буде Украiни,
Бо нiяк не можна.
Ми прийшли, щоб припинити
Цю вiйну тривалу,
Щоб примусити до миру,
Зупинить навалу.
Не хотiла ти нас чути,
Не була i щiра.
Як тепер з тобою бути?
Бо нема довiри.
23.05.2022 г.
Як з тобою бути?
© Copyright: Владимир Люков, 2022
Свидетельство о публикации №122053105558
Свидетельство о публикации №122053105558
Рецензии