Всю ніч гули, як біс аероплани
передчуттям ходи Біди…
Та в грудях серце стукало старанно:
Не може бути! З нею – ти!
Всю ніч кружляла аспідна Тривога,
розкрив в півнеба два крила
і Заздрість бурмотіла: "Щось премного
нещасним Доля тим дала!
Всю ніч в потоках щирості і грому,
на Мить, Любов, з'єднавши вдвох,
нас катувала вщерть обох,
та чула тільки зойки щастя вдома…
Всю ніч ламала нас гріхом знемога
і Заздрість скиглила в тузі,
немовби скаржучись Біді…
А ми були за пазухою Бога!
І щастя тонко билося в сльозі...
І ти була іконою якмога...
Й молився я лише тобі...
Я про одне всю ніч молився,
щоб ти не знала більше лих…
... як бути поряд я не зміг...
І прямо в серце м'яко лився
твоїх очей блакитний гріх…
Мiг
© Copyright: Юджин Папуша, 2022
Свидетельство о публикации №122053007143
Свидетельство о публикации №122053007143
Рецензии