Валерия Битюцкая. Рецидив. Рус. Бел
я вне одеяла, опять я загружен.
учеба, проблемы, любовь,
а отец говорит мне - скатился,
ты не молодец.
мне грустно бывает ночами и плохо,
я режу запястья, не верю я в бога,
считаю, что он нас покинул недавно,
хотел нас убить хоть немного гуманно.
сорвался на жесткость, вселенскую грубость.
и кость вырывая свою, я сутулюсь.
меня одолел рецидив моей грусти,
наступила ремиссия радости.
пропадаю туманно я в приступах своей слабости.
сигареты о кожу и адские муки,
надеюсь не вспомнят меня мои внуки
табачный дым со мной в дом,
где всё печаль меня ждет,
снова скандалы с отцом,
да уж никто не придет.
я танцую на ваших могилах,
и я убью в себе эту усталость.
ты сжигай меня медленно,
страстно и мило нам больше не пелось
и нам не игралось...
Рэцыдыў
Людзі патрэбныя мне, а я ім не патрэбен.
я па-за коўдрай, ізноў я загружаны.
вучоба, праблемы, каханне,
а бацька кажа мне - скаціўся,
ты не малайчына.
мне сумна бывае начамі і дрэнна,
я рэжу запясці, не веру я ў бога,
лічу, што ён нас пакінуў нядаўна,
жадаў нас забіць хоць трохі гуманна.
сарваўся на калянасць, сусветнае грубіянства.
і костка вырываючы сваю, я горблюся.
мяне адолеў рэцыдыў майго суму,
наступіла рэмісія радасці.
знікаю імгліста я ў прыступах сваёй слабасці.
цыгарэты пра скуру і пякельныя пакуты,
спадзяюся не ўспомняць мяне мае ўнукі
тытунёвы дым са мной у хату,
дзе ўсё смутак мяне чакае,
ізноў скандалы з бацькам,
ды ўжо ніхто не прыйдзе.
я танчу на вашых магілах,
і я заб'ю ў сабе гэту стомленасць.
ты спальвай мяне павольна,
горача і міла нам больш не спявалася
і нам не гулялася...
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122052903681