Я ще зимою була сповнена надій -
Альбомні посмішки залишились на Сході…
Там десь воює й братик рідний мій,
А я на Вінничині наче у полоні.
Там десь позаду залишилось все життя,
Я між майбутнім та минулим стовбонію,
Частіш боюся, йду у забуття
Або ж тверезо все це розумію.
Постійно прокидаюсь уночі
Та лізуть в голову мою всілякі думи,
Одноманітно все, кричи хоч не кричи,
Від неминучості тепер постійно сумно…
Тим часом промайнула вже весна,
А я навіть цього сповна не зрозуміла.
Та в серці всеж лишається вона -
На ниточці висить омріяна надія…
27.05.2022
Надежда
© Copyright: Ольга Рытикъ, 2022
Свидетельство о публикации №122052704840
Свидетельство о публикации №122052704840
Рецензии