любя лишь...

а  где  то
плавится  закат
и  где  то
ночью 
под  звездою
они  молчат
молчат ,  молчат
и  наслаждаются
собою

глаза  прищурив
невпопад
пытаются
 -  обнять за  плечи
 -  предугадать любимый  взгляд
и  тело
телом
молча
  лечат

потрескивает
с  воском  нить
звезда  улыбку
прячет  в  брови

и  голос
сверху
говорит :
 "  любя  лишь ...

ты
 храним
    судьбою  "


Рецензии