Слова... Пер. Риммы Батищевой

Слова, натомлені щоденним вжитком,
Не хочеться втискати у рядки,
Але усе виходить навпаки -
Замуленим рутиною відбитком...

Олівчиком щоби в руці Господній -
У снах шукаю те, що чути б ввіч...
Вдивляюсь та вслухаюсь в кожну річ,
Щоб злитися у повені природній...

І хочеться зачаєно мовчати -
Знаття в мовчанні більше, ніж в клятьбі -
Науку цю загадую собі,
Та вмент узнов...прохоплююсь повчати...

Отак тече життя звичайним тором -
І бачу - мудрості навчусь ...нескоро...

                Переклад Римми Батіщєвої

Слова, привычные в употребленье,
Мне не хотелось бы вставлять в стихи.
Но, как растут в овраге лопухи,
Слова расхожие – в стихотворенье.

Карандашом чтоб быть в руке Господней,
Ищу слова, чтоб были в самый раз.
Я вслушиваюсь пылко в точность фраз,
Чтоб так лились, как водопад природный.

Так помолчать хочу я потаённо -
В молчанье, чем в проклятье, выше суть.
Науку эту я в себе несу,
Но нет – вдруг поучаю монотонно.

И дальше жизнь идёт обычным ходом –
Мне мудрость почерпнуть бы у природы!


на фото - літній букетик у моїй лоджії