Михаил Лермонтов. Нищий. Рус. Бел
Стоял просящий подаянья
Бедняк иссохший, чуть живой
От глада, жажды и страданья.
Куска лишь хлеба он просил,
И взор являл живую муку,
И кто-то камень положил
В его протянутую руку.
Так я молил твоей любви
С слезами горькими, с тоскою;
Так чувства лучшие мои
Обмануты навек тобою!
Бядак
У брам манастыра святы
Выпрашваючы міласці не смуты
Бядняк высахлы, ледзь жывы
Ад голада, смагі і пакуты.
Кавалка толькі хлеба ён прасіў,
І позірк уяўляў жывую пакуту,
І хтосьці камень паклаў
У яго працягнутую руку.
Так я маліў твайго кахання
Са слёзамі горкімі, з нудою;
Так пачуцці лепшыя мае
Ашуканы навек табою!
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122052402042
но кажется вышло интересно.
Юрий Казаченко 24.05.2022 09:35 Заявить о нарушении