Я не хочу жити в історичні часи,
дайте мені просто померти
За мої прийдешні гріхи,
за мої гріхи, що не стерти
За мої нестримні слова,
і украй ослаблену волю
За усе, чого вже нема,
і твою потрачену долю
За все те, що так і не зміг,
не проніс широкі знамена
Що забув про рідний поріг,
і нічого немає у мене
Що зриваю літні квітки
А могли б ще тебе вітати!...
За порослі батьківські стежки
І за те, що забув як літати.
Мене вирвали з мого життя
Сьогоріч, мабуть уже втретє
І насипали в душу сміття
І в підвалах дістали ракетами
Бо ось так от кожного дня
Темно ввіч. Вже не бачу світла
Випрягаю свого коня
І коза десь в сараї кітна.
Я не хочу жити. Кати
Дайте мені просто померти
За мої вчорашні гріхи
За мої гріхи, що не стерти
21:12 06.04.2022
Я не хочу жити в сторичн часи
© Copyright: Рахний Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122052302661
Свидетельство о публикации №122052302661
Рецензии