Прокидайся, і побачиш ранком, сонце, що наснилося вночі,
Ти відчуєш, як страждає серце, за усіх загиблих навесні. Промокни свої тонкі долоні свіжою росою і душей.
І навіщо рослим людям с гаком
Поливати всіх своїм свинцем.
Я не знаю, мабуть я родився
Українцем з теплою душей,
Краще мабуть я би застрелився,
Знавши, що рожуся у людей.
У людей, в яких немає мови,
Зброя є і ще багато зла,
Зруйнувавши навіть все довкола
Україна все таки одна.
В ній балакають на різних мовах,
Вороги горитимуть в огні.
За свободу, на російській мові
Буду думать, ворогів любить.
Нет вины, что я, как украинец,
Говорю на русском языке.
Если есть - то я не украинец,
А остання падла на земле!
Просыпайся
© Copyright: Андрей Крамаренко, 2022
Свидетельство о публикации №122051900838
Свидетельство о публикации №122051900838
Рецензии