Коли фортуна спить, в презирстві від журби,
у повній самоті, знедоленим, я плачу,
оглухлі небеси зневажно навкруги
у відповідь мовчать, проклявши мою вдачу,
коли, як маятник часів*, застигли терези,
не в силах вибрати яка дорожча чаша,
чи ближче неба глас, чи рідні голоси,
чи скит мистецтва, чи відчуження монаше,
я раптом згадую тебе, моя любов,
як жайворон, що на зорі у вись злітає
з похмурої землі. І новий Богослов
складає новий гімн для висланих із раю.
І всі штандарти і багатства королів
не варті жодного із наших вечорів;.
* часів - родовий відмінок множини від слова час (время)
за мотивами 29-го
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122051904124
Свидетельство о публикации №122051904124
Рецензии