Звичайні люди, ах, які ж звичайні! І жаль бере, і досвіту нема! Чому же ви такі звичайні люді, а коли вас і смерть, і біль, і тьма! А ми ніколі не були звичайні, а навпакі, ми обраний народ, народ якій владее ценной тайной, а ні якісь безглуздий дікій сброд. Ми до зубів вооружилісь зброей, и наша зброя правда, а не ложь. Якого ж дідька ти бессоромно та в очі крівляешься як шут, і так підступно лжешь! Нам всесвіт став байдужій і злоякій, колись злякався досі весь тремтіть, повылезли на свет підступние воякі, на Русь святую разигрався аппетит... А накось, викусі, брехлівое отродье! Були завжди и будете багном, колись уже ми вам набілі сракі, допросітесь, глядішь, і знов набь'м!
P.S. Укр. Народ - людство, тайна - таемніца, вооружились - осброілісь, правда - нет, ложь - брехня, тьма - темріва. Мову воспринимаю на слух, ніколи не вивчала, меня учіть тількі портіть!
Звичайнi люди
© Copyright: Мила Гавриш, 2022
Свидетельство о публикации №122051603162
Свидетельство о публикации №122051603162
Рецензии