Мі щемно… так щемно від дихання твого,
яке зігріває і в грудень холодний…
Ти - просто подяка звичайному Б-гу
від світу… Кохання до тебе - природне,
мов спів солов‘їний у травні… З тобою
і Сонце - не зірка, і Місяць - не диво,
а просто ліхтарик… Я знаю, що двоє
із п’ятниці - ми… Ти, небесно вродлива,
прирівнюєш всесвіт до філії раю,
а я… я вирую, мов вихор між вулиць,
рятуючи всіх, хто нічого не має…
Такий собі, сміхом підтятий прибулець,
якому немає ні снів, ні порогу
між вірних братів, що одвічно голодні…
Мі щемно… так щемно від подиху твого,
яке зігріває і в грудень холодний…
Щемно
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122051602119
Свидетельство о публикации №122051602119
Рецензии