А ми люди скромні, а ми люди тихі
Нас не зачіпайте, то й тоді не буде лиха!
Своє ми відстоїмо, чужого не треба
Дайте лише спокою та мирного неба!
І хоч похилилась червона калина,
І за милим плаче-горює дівчина,
Та ми не здамося отим біснуватим,
Нелюдям, що в пеклі нечистим зачаті!
Одержите "браття" землі повну жменю,
Ми її у пельку вашу запихнемо!
Щоб ви не казали, що ми люди жадні...
Ще й підете в пекло у двері парадні!
Мы скромные люди, мы тихие люди -
Не трогайте нас, и вам плохо не будет!
Своё отстоим, нам чужого не надо.
Нам мирное небо за это награда!
Хоть красная и покривилась калина,
По милому плачет-горюет дивчина,
Но мы не сдадимся чертям бесноватым,
Тем нелюдям, что сатаною зачаты!
И полною горстью получите "братья"
Землю, что захотели забрать вы!
Чтоб не назвали нас жадным народом...
Вы в ад попадёте с парадного входа!
Мы скромные люди. Валентина Козачук. с украинского
© Copyright: Иосиф Бобровицкий, 2022
Свидетельство о публикации №122051006006
Свидетельство о публикации №122051006006
Рецензии