Сонет Леси Украинки

Фантазия, наперсница мечты,                Фантазіє! Ти сила чарівна, 
Ты создаёшь миры в пустом                Що збудувала світ в
                пространстве,                порожньому просторі,      
И будишь мёртвых для внегробных            Вложила почуття в байдужий      
                странствий,                промінь зорі,
И в луч звезды                Що будиш мертвих з вічного
            влагаешь чувства ты.                їх сна. 
    
Ты жизненные придаёшь                Життя даєш
                черты                холодній хвилі в морі.
 Волны морской                Де ти, фантазіє,
             холодному буянству.                там радощі й весна.
Мы, согнутые горем и мытарством,              Тебе вітаючи, фантазіє ясна,
Возносим взор на зов твой с высоты.   Підводимо чоло, похиленеє в горі.
 
Богиней легкокрылой ты витаешь,                Фантазіє, богине легкокрила,
Таиннственно-волшебное с земным,               Ти світ злотистих
Обычным                мрій для нас одкрила
   радугой соединяешь.               І землю з ним веселкою з`єднала.

Твоё явленье - как приход весны.           Ти світове з`єднала з таємним.
Жизнь без тебя была б                Якби тебе людська
                темна-темным.                душа не знала,
Ведь ты забыть невзгоды.                Було б життя, як темнна ніч,
                помогаешь.                сумним.