Шумить, як вечір, колисково,
колосся букв і рідне слово.
Жовнір бажає стратить мову.
Ніколи знову, ніколи знову.
Ми сповивати землю голу,
щоб було поле волошкове,
найкращі пали ниць додолу.
Ніколи знову, ніколи знову.
Не час тече, вода Дніпрова,
траву на луках жнуть медову.
І жме чоло вінок терновий.
Ніколи знову, ніколи знову.
Як талісман в руці фартовий
зітнем родзинку бурштинову -
і розіб'єм ворожу змову
навіки сполом, навіки сполом.
nigdy wi cej
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122050904165
Свидетельство о публикации №122050904165
Рецензии
