Слухай, а як щодо невеличкої змови?
Хіба не ти та я - глибинна держава та сон у сні?
Визнаємо себе винними в падінні Вавилонської вежі,
Розвалі Римської імперії
і так далі,
І з кожним гріхом спокута легшатиме,
Аж поки не дістанемося раю...
Ти не встиг мене спитати, що для мене рай.
Добре, оскільки ми вже відстраждали, поглянь на ці полиці -
Бажаю, аби в такому чудовому вигляді з наших друзів
Був надрукований кожен.
І опоненти хай друкуються також. Ми - не вони, вірно?
Отож, потім я взагалі кидаю закохуватись та починаю бачити крізь стіни.
Ще ми створимо нову валюту, напишемо нові закони,
Історію змінимо вже самим фактом своєї присутності...
Жодної конкретики?
Ти дивишся то в свій смартфон,
То на білборд з моделлю...
А я могла б створити для тебе рай.
Це почалось через...
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122050305048
Свидетельство о публикации №122050305048
Рецензии