Здоровий глузд

Був ресторан на Паньківській такий,
І люди в нім, неначе панголіни
Творили ласощі, а з гостей, як завжди,
Давно й складні все йняли кпини.

Отже, рецепти, що близькі до досконалості,
Гостинна посмішка на вході, ну а далі -
Поштовх у темряву, жорстока дифамація
Та інші, дещо кривдницькі деталі.

І, як завжди, на Заході інвестори,
Кудись їх треба запросити, ще й нагально.
Щоб не кружляти серед міста з диво-квестами,
Туди приходимо.

Краса та чисте, таке просторе
Сервірування.
Вірування наші
Були давно уже байдужі їм,
Нахабність розчинилася, мов дим.

І довго слухали ці оповідки шведи,
Тільки на барі хитро-стримані венеди
Якісь "пігулки правди" додавали
Пентамікронами до вуст.

Отже, які тепер Стамбульські протоколи?

Які ідилії, яке самообмеження?

Прості венеди намахали пів-Європи.

Блискучим був "Здоровий глузд",

І добре, що хоч пару з вуст

Несли ці гості. Проінвестували

В свій спокій проти

Класово-свідомої навали.

* Щоб не такими бути, як юрба,

поставили найвищий бал

Ще більш свідомі славнозвісні делегати -

Так, аби сором взяв і кухаря нарешті

І кинув він чужі ховати й плюндрувати мешти.

*  * Перекладачка почала співати,

Аби ці ресторатори всі разом

Вже кинули її шантажувати.

*  *  *

Тут безліч запитань -
До оператора і до турфірми,
І до дизайнера речей -
Можливо, щось із ними не ОК?

І до програм найкращих в світі вишів -

Чому із них виходять

Такі ясновельможно-мудро-ідеалістичні

Вогненезгасні генії? Якби олімпіадний рух

Був євроконкурентоздатним

Та менше на землі було фанатиків усіх

Категоричних штампів,

Ми б дійсно обійшли усі ці перешкоди, адже сила -

В реалізації найкращих рис природи.

*       *        *

І написала б справжні інвективи
Словами недрукарського формату,
Але з життя іде останньою надія,
Тому доволиться постійно
Їх, ніби перли, добирати .