Радоница

   
 
Тополя там шумят под ветрами
Песню жизни от века златого,
Дом лелеянья счастья простого –
Были все так недолго вы с нами...
Милых лиц здесь на плитах могильных –
Сам снимал я на фото под солнцем,
Дети, внуки и вы в мирном слое,
Где улыбки небес синих, синих...

Столь событий и вод несли реки,
Что поэм не напишешь годами;
Были  радости, свадьбы и драмы,
До времён, как закрылися веки...
Но в сердцах мы вас помним живыми,
Судьбы наши во днях настоящих
В век смартфонов и жизни бурлящей,
Перевёртышами цифровыми...

Вас прощаем и нас вы простите,
Хоть пути наши пишут на небе –
Влево, вправо, шатанья в потребе...
Вы оттуда лишь нас не судите.
Счастья людям бы – меньше мытарства,
Может беды от нас отведёте?
Все молитвы от сердца и плоти
Шлем на небо мы к вам в Божье царство...

3 мая 2022г.
 Особое место Радоницы* в годичном круге церковных праздников – сразу после Светлой Пасхальной недели – как бы обязывает христиан не углубляться в переживания по поводу смерти близких, а, наоборот, радоваться их рождению в другую жизнь – жизнь вечную. Победа над смертью, одержанная смертью и воскресением Христа, вытесняет печаль о временной разлуке с родными, и поэтому мы, по слову митрополита Антония Сурожского, «с верой, надеждой и пасхальной уверенностью стоим у гроба усопших».

          Радониця*

Де тополі шумлять під вітрами
Тую пісню життя золотого
І хати виглядають з-за рогу,
Де були так недовго із нами...
Рідні лиця на плитах могильних –
Сам фотографував вас під сонцем,
Де сини були з вами і доці
Й небеса усміхалися сині...

На віку відбулось з вами стільки,
Що й поем не напишеш роками;
Все було – і весілля, і драми,
Аж допоки закрились повіки...
А живі все несуть вас у серці.
Доля наша ось в цім сьогоденні,
В вік смартфонів – життєвім, на сцені,
Хоч зосталося днів вже на денці...

Ми прощаємо вас, тож простіть нас,
Бо шляхи наші пишуть на небі;
Хоч й самі – вліво, вправо, в потребі
Й досі в пошуку, людства картина.
Щастя людям би – менше митарства,
Може біди від нас відведете?
Всі молитви від серця, пойміте,
Шлем на небо до вас в Боже царство...
3 травня 2020р.
Особливе місце Радониці* в річному колі церковних свят – відразу після Світлого Великоднього тижня – як би зобов'язує християн не заглиблюватися в переживання з приводу смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в інше життя – життя вічне. Перемога над смертю, здобута смертю і воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними, і тому ми, за словом митрополита Антонія Сурозького, «з вірою, надією і великодньою впевненістю стоїмо біля труни покійних».