Втомлене

Наче мертва виповзла з-під плит.
Ох, яка ж робота ця важка!
Як у мене спинонька болить!
Як  опухла і болить рука!
Бо мене чекає – цілий двір:
Кожен крок, підступний міліметр.
Бо в дорозі заблудився мир –
І, напевне, змучений, помер.
І будинок битий аж поник,
Бо ніяк не зцілиться від ран.
А за ним ображений квітник
Просто молить: -- Вибери бур’ян!
І асфальт, під сонечком плавкий,
Мій від плану змінює маршрут –
Бо із вікон вибитих склянки
Знов і знов знаходжу – там і тут.
Ох, мені б енергії укол!
Навіть одяг від натуги змок.
Гей, верхи! Де ваше молоко –
За шкідливість поту і думок?
І якщо роботу обірвать
(Мов, моєї більше – ні ноги!) –
Двір цей буде нікому прибрать,
Ну а я – здурію від нудьги.
Бо із математикою гірш,
Ніж рядки вишіптувать із губ:
Краще вже складать поганий вірш –
Аніж рахувать оті гуп-гуп!
Де війна застрягла, наче спис,
Мов пацюк під ноги -- шуг та шуг.
-- Гей, дев’ятирічна, відчепись:
Дай хоч щось – без тебе – напишу!

На фото: це, звичайно, не я (ілюстрація із Інтернету), але схоже. Втомою і віком. І, можливо -- теж із університетським дипломом з відзнакою.
                03.05.2022