Старенька хата за селом
де дід мій оселився,
зігріла всіх своїм теплом
і я там народився.
А далі там, за тим селом
за плесом річка протікає,
там явір листям мов крилом
з вершини сонце зустрічає.
Там в літню пору мвк цвіте,
а там на схилі тирса,
а в гирлі річки хвощ росте
де ясень нахилився.
І я, там був, і там зростав
і там я закохався,
в житті на кращого чекавс
та долі не скорився.
Все це у памяті моїй
з роками випливає,
лише шкода, того села
і явора немає
Старенька хата за селом
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2022
Свидетельство о публикации №122050301466
Свидетельство о публикации №122050301466
Рецензии
Какой музыкальный и красивый язык! И стихотворение душевное, нежное с тёплою грустинкою. Вот и в моей памяти всплывает дом родительский, яблони, смородина в саду, куст сирени под окном и клён с качелями... И ничего это уже тоже нет! Да и от села уже почти ничего не осталось!
С дружеским теплом и самыми добрыми пожеланиями,
Ромашка Белая 07.05.2022 10:26 • Заявить о нарушении
С дружеским теплом и самыми добрыми пожеланиями,
Ромашка Белая 07.05.2022 10:26 • Заявить о нарушении
Спасибо за оценку моего стиха. Это все было в моей жизни. С уважением. Анатолий Ляпатинский.
Анатолий Ляпатинский 10.05.2022 16:07 Заявить о нарушении
Анатолий Ляпатинский 10.05.2022 16:07 Заявить о нарушении