Коли

Коли замовкне вий сирен…
Коли потріскані долоні
торкнуться книжки, а душа
захце не досвіду, а змін
у складі крові синіх вен…
Коли засивленії скроні
зіллються з сутністю вірша
про серця враженого скрін…

Коли у мені дух життя
застигне цеглою бажання…
Коли чужі передчуття
цей розум сприйме лен як текст…
Коли буденне каяття
за першим вимолить останнє,
а сенс звичайного буття
вдихне сім рим у палімпсест…

Коли до тебе не дійде
небес чуттєвість як умова
земного щастя для сердець,
що б’ються суто через біль…
Коли з дозволених чудес
ти обереш не шанс, а Слово…
Коли в тобі вже звиклий мрець
до страв спокут попросить сіль…

Коли весна без перешкод
мине твій дім, де світ холоне…
Коли від Сонця, що вгорі,
ти все ж отримаєш листа…
Коли ти вивчиш неба код
і все земне, дурне і сонне
нарешті вийде за поріг…
Коли врятовані міста

не стануть дячити тобі
за суть війни і вибір миру…
Коли людиська перетнуть
кордони писаних рядків…
Коли ти скажеш:
- Далебі,
я став частиною ефіру…
Тоді, Сандро, твій темний путь
і стане ліком чорних снів…