Замрiянiсть
тільки зіронька вечірня сяє,
Вдалечинь ідуть дороги,
пастух нічний випливає.
Шепочеться нива тихесенько,
колосом налита,
Та річенька біжить радесенько,
берегом сповита.
Дуб,старезний дідуган,
стоїть собі мріє,
А на небі вже серпанок
вранішній сіріє,
Зникають зорі поволі,
обрій пломеніє,
Місяць,мов човен у морі,
самотньо біліє,
Впали роси на трави
рідну землю змочили,
Промінь сонця спіймали,
веселкою ніжно заграли.
В діброві птаство пробудилось,
пісню заспівало,
Сонце людям посміхнулось,
щастя побажало!
1975 рік
Свидетельство о публикации №122042906443