На "до" і "ля" ти озиватися не хтів,
Хоч часто з долу ти підводив чисті очі.
Тримав у серці неозорім тихий гнів,
Бриніли рими у свідомості пророчі.
Твоє життя, немов букет, було п'янким.
Моя пульсація "мі"- нервами тремтіла.
Від хвиль рясних такий нестерпний херувим
Все світло "сі" - яв, а пригоди мліли.
Що далі ми були від "ре"мства сновидінь,
Що ближче знову йшли до "фа"рбових баталій,
То "соль"-і-пси-змові ставала ближча тінь,
Квітуча парость конотацій та регалій.
Ноти
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122042803080
Свидетельство о публикации №122042803080
Рецензии