Щось зламалося, брате… зламалося.
Щось безмірно потрібне мені…
Я свобідний, а значить, здавалось би,
не згораю у долі вогні!..
Але щось непохитне й не втрачене
безвідновно зламалося тут,
за моїми сльозами гарячими
і віршами, що вирвались з пут…
І ось те, перекручене й зламане,
намагається звести мій світ
до холодного, чорного каменя
серед горем потрощених плит…
Та не можна безвиході віником
все, що зламане, в купу змести
і здорового в розумі кіника
до хвороби душі привести!..
Бо життя - це не те, що здавалося…
А любов - це не вічності брак…
Щось зламалося, брате… зламалося.
Але я вже навчився і так…
Злам
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122042702918
Свидетельство о публикации №122042702918
Рецензии
Хоч не ріжеться погляд нестачею,
Хоча кожне свій кут віднайшло,
Відчуття - надважливе щось втрачено..
Тільки як? Тільки де? Тільки що?
До щему в душі, одначе...брате)
Олеся Вильчур 02.05.2022 00:26 • Заявить о нарушении
Хоча кожне свій кут віднайшло,
Відчуття - надважливе щось втрачено..
Тільки як? Тільки де? Тільки що?
До щему в душі, одначе...брате)
Олеся Вильчур 02.05.2022 00:26 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
