Светлана Мель. Концы. Рус. Бел
Пахнет чаем, леденцами…
Обсуждали мы с тобою,
Как свести концы с концами.
Как свести? Успехи жалки,
Хоть попыток было много.
Два конца у каждой палки,
Каждый лупит без предлога.
Лупит больно и некстати.
Вот и думаешь с досадой:
Есть концы, а не ухватишь –
Может, трогать их не надо?
К эпилогу от пролога
Не спеша катилась повесть.
«В два конца ведёт дорога…»,
И концы по жизни порознь.
И свести их невозможно
По понятной всем причине.
Может, надо – как у ножниц –
Всунуть гвоздик посредине?
Утро с мягкими чертами
Улыбается невинно.
Есть концы у испытаний,
Только где они – не видно.
Есть конец у ожиданья,
Там же – новое начало.
Обложили время данью,
Вот оно и осерчало...
И момент придёт когда-то:
Все концы сойдутся сами…
Дата, чёрточка и дата.
И лицо не дрогнет в раме.
Канцы
Абрус з беражком галубаю.
Пахне чаем, лядзяшамі…
Абмяркоўвалі мы з табою,
Як канцы стачыць з канцамі
Як звесці? Поспех жаласны такі,
Хоць было шмат спроб выявы.
Два канца ў кожнай палкі,
Кожны лупіць без падставы.
Лупіць балюча і недарэчы хопіць.
Вось і з прыкрасцю думаеш:
Ёсць канцы, а не ўхопіш -
Можа, чапаць іх не трэба маеш?
Да эпілогу ад пралогу
Не спяшаючыся кацілася аповесць.
"У два канца вядзе дарога…",
І канцы па жыцці паасобку.
І звесці іх немагчыма
Па зразумелай усім прычыне.
Можа, трэба - як у нажніц -
Усунуць цвічок пасярэдзіне?
З мяккімі рысамі ранне
Ўсміхаецца нявінна яць.
Ёсць канцы ў выпрабаванняў,
Толькі дзе яны - не відаць.
Ёсць канец у каляіны,
Там жа і пачатак новы.
Абклалі час данінай,
Вось і ўзлавалася слова...
І момант калісьці прыйдзе:
Усе канцы сыдуцца самі…
Дата, рысачка і дата ўнізе.
І твар калее ў раме.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122042606585