Серед степу біля моря
Серце країлось від болю.
Не зломивши людську волю
До життя, до віри в долю
Йшла війна і несла горе.
Забираючи рідніше:
Хату друга, шелест вишні,
Тихий двір - такий затишний…
Школу, спогади колишні,
Сіре небо, хвилі пишні.
Всі думки тепер в полоні:
Щоки насухо солоні,
Кожен мріє про долоні
Тільки тептлі, не холодні…
А коли? Завжди, сьогодні.
Марiуполь
© Copyright: Екатерина Голуб, 2022
Свидетельство о публикации №122042506650
Свидетельство о публикации №122042506650
Рецензии