Ян Таировский. Актёр. Рус. Бел
А я, любуясь розовым левкоем,
Сегодня королём взойду на трон,
Хоть завтра стану, может быть, изгоем.
Солдатом буду умирать в дыму,
Войти смогу и в образ пилигрима,
Однако я не выдам никому
Секреты декораций или грима.
И снова отправляюсь на войну.
Что б ни стряслось, в победе я уверен!
А театрал, жующий ветчину,
Ворчит, что я – и лжив, и лицемерен.
И всё же жизнь люблю я – это факт! –
И день сегодняшний, и древней Трои.
Звенит звонок. Закончился антракт.
Я начинаю действие второе.
Акцёр
-Ну, ты - акцёр! - я чую ад варон.
А я, любуюся з экрану,
Мо сёння каралём узыду на трон,
Хоць заўтра я ізгоем стану.
Салдатам буду паміраць у дыму,
Увайсці змогу ў выяву пілігрыма,
Аднак жа я не выдам нікому
Сакрэты дэкарацый альбо грыму.
Зноў адпраўляюся ва ўспаміны.
Што б ні стрэслася я ўпэўнены у перамозе!
А тэатрал, які жуе вяндліну,
Бурчыць, што я - хлуслівы, ні дай Божа.
І ўсё ж жыццё кахаю - гэта факт! -
Дзень сённяшні, і старажытнай Троі.
Звініць званок. Скончыўся антракт.
Я пачынаю дзеянне другое.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122042305250